Скільки слів за хвилину має читати дитина в 1 класі?

Офіційної цифри для 1 класу в документах МОН немає. Числа на кшталт «30–40 слів наприкінці року», які трапляються в інтернеті, - орієнтири зі шкільної практики, а не норма. Типова освітня програма (під керівництвом О. Я. Савченко) описує кінець 1 класу словами: дитина читає вголос доступні тексти переважно цілими словами, окремі складні слова - складами, і розуміє значення більшості слів.

Скільки слів за хвилину має читати дитина в 2 класі?

За орієнтирами МОН (2014 і 2016 років) - 35–45 слів за хвилину наприкінці першого семестру і 50–60 наприкінці року, на незнайомому тексті обсягом 120–150 слів. Але ще 2016 року МОН уточнив, що це орієнтир для розвитку темпу, а не для оцінювання. Важливіше, щоб дитина читала правильно, цілими словами і розуміла прочитане.

Скільки слів за хвилину має читати учень 3 і 4 класу?

Орієнтири МОН: у 3 класі 65–70 слів за хвилину наприкінці першого семестру і 75–80 наприкінці року, у 4 класі 80–85 і 90–95. Текст для перевірки - незнайомий, на 180–210 слів у 3 класі і на 240–270 у 4-му. У документах Нової української школи цих цифр уже немає, а в рекомендаціях МОН на 2025/2026 навчальний рік немає й вимоги оцінювати учнів за швидкістю читання.

Що робити, якщо дитина читає повільніше за орієнтир?

Спершу перевірте розуміння: повільне читання з добрим переказом - краща ситуація, ніж швидке без розуміння. Якщо відставання велике (наприклад, 20 слів за хвилину в 3 класі), дитина вгадує слова або уникає читання, поговоріть з учителем. Найкраще допомагає щоденне читання вголос, коли хтось слухає і поправляє, по 10–15 хвилин.

Техніка читання в 1–4 класі: скільки слів за хвилину і що кажуть документи МОН

Автор: Редакція Readigo · 2026-04-20 · 7 хв читання

«А скільки має читати?»

Це запитання батьки молодших школярів ставлять, мабуть, найчастіше. Багато хто пам'ятає зі своєї школи перевірку техніки читання: учителька вмикає секундомір, ти читаєш уривок, а потім чуєш число. Тож і тепер хочеться знати цифру для свого класу. В інтернеті таких цифр безліч, і їх часто подають як «норми НУШ». Ми перечитали самі документи МОН і пишемо тут лише те, що в них справді є, з посиланнями внизу. Якщо коротко: цифри для 2–4 класу існують, але вони старші за Нову українську школу, і навіть тоді МОН радив не ставити за ними оцінку. Для 1 класу офіційних цифр немає. А в чинних рекомендаціях МОН щодо оцінювання в НУШ кількості слів за хвилину немає зовсім.

Звідки взялися цифри і що вони означають

Цифри, які кочують зі шкільних сайтів на батьківські форуми, є у двох документах МОН, ухвалених ще до Нової української школи: листа від 28.01.2014 № 1/9-74 і Орієнтовних вимог до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, затверджених наказом від 19.08.2016 № 1009. Цифри в обох однакові. Скільки слів за хвилину дитина читає вголос: - 2 клас: 35–45 наприкінці першого семестру, 50–60 наприкінці року - 3 клас: 65–70 наприкінці першого семестру, 75–80 наприкінці року - 4 клас: 80–85 наприкінці першого семестру, 90–95 наприкінці року Різниця між документами в тому, як ці цифри застосовувати. У листі 2014 року їх назвали нормативними, і бал за техніку читання залежав від того, на скільки слів дитина не дотягує до меншого числа. У вимогах 2016 року написано вже інакше: «Окремо темп читання із застосуванням кількісних показників учителем не перевіряється. Подані показники є орієнтиром для розвитку темпу читання, а не перевірки та оцінювання». Цифри лишилися, але як підказка для вчителя і для самоперевірки учнів, а не як підстава для оцінки. Для 1 класу в цих документах цифр немає. Числа на кшталт «20–30 слів у першому семестрі, 30–40 у другому», які часто трапляються в інтернеті, ми в документах МОН не знайшли. Це орієнтовні цифри зі шкільної практики, не більше. У документах Нової української школи, які ми переглянули, кількості слів за хвилину немає взагалі. Державний стандарт початкової освіти (2018) описує читання словами. Після 2 класу дитина «читає вголос правильно, свідомо, цілими словами нескладні за змістом і формою тексти». Після 4 класу вона «володіє повноцінними навичками читання (вголос і мовчки), що дає змогу зрозуміти тексти різних видів». Методичні рекомендації МОН щодо оцінювання учнів 1–4 класів (наказ від 13.07.2021 № 813), як і попередні рекомендації для 2 класу (2019) і 3–4 класів (2020), теж не містять жодних цифр темпу. А в липні 2026 року в МОН пояснили УНІАН, що в методичних рекомендаціях на 2025/2026 навчальний рік вимоги оцінювати учнів за швидкістю читання вже немає. Для перевірки читання вголос вимоги 2016 року радили брати незнайомий художній або науково-художній текст: у 2 класі на 120–150 слів, у 3 класі на 180–210, у 4 класі на 240–270. Удома підійде будь-який текст з підручника, якого дитина ще не читала.

Демо

Що чує додаток, поки дитина читає короткий уривок

Демо запускається саме. Слова підсвічуються одне за одним: так додаток іде за дитиною, яка читає вголос. Там, де дитина спотикається, підсвічування сповільнюється.

Слухає

Лисик Міло знайшов червоного повітряного змія, що застряг високо на старому дубі, і смикав за мотузку, доки той не відчепився.

Складні слова позначаються помаранчевим.

Що вчитель перевіряє, крім швидкості

Навіть коли цифри темпу були обов'язковими, швидкість була лише однією з якостей читання. У документах МОН їх п'ять: - правильність: дитина не пропускає і не переставляє букви й склади, не плутає закінчення, правильно ставить наголос; - спосіб читання: складами, складами й словами, цілими словами чи групами слів; - темп: у документах НУШ - «у відповідному темпі», без жодних цифр; - виразність: паузи, інтонація, логічний наголос (її перевіряють на знайомому тексті, після підготовки); - розуміння прочитаного: чи може дитина відповісти на запитання про текст і переказати його. У зразку журналу з рекомендацій МОН 2021 року все це зведено в один рядок: дитина «читає вголос цілими словами, усвідомлено, правильно, виразно, у відповідному темпі». Окремої графи для швидкості там немає. Ще одна деталь з листа МОН 2014 року, про яку варто знати. Якщо дитина від природи повільна, заїкається або погано бачить, це не підстава знижувати їй оцінку за читання. Таких дітей радили слухати під час звичайного опитування на уроці. Головне, що змінилося в НУШ: тепер має значення, чи дитина розуміє прочитане. Дитина, яка читає 45 слів за хвилину і може переказати текст, у кращому становищі, ніж та, що проторохкотіла 70 слів і нічого не запам'ятала.

Як перевірити читання вдома без стресу

Не перетворюйте це на іспит. Виберіть спокійний вечір, коли дитина не втомлена. 1. Візьміть незнайомий текст: оповідання з підручника на кілька тем уперед або сторінку з нової книжки. Обсяг можна взяти зі шкільних вимог: 120–150 слів для 2 класу, 180–210 для 3-го, 240–270 для 4-го. 2. Попросіть прочитати вголос, не поспішаючи. 3. Секундомір увімкніть собі, а не дитині. Коли дитина бачить, як біжать секунди, вона нервує. Позначте олівцем, до якого слова вона дочитала за хвилину. 4. Коли дочитає, поставте 2–3 запитання по суті: «Хто головний герой?», «Що його непокоїло?», «Чим усе закінчилося?». Якщо дитина прочитала з розумінням і приблизно в межах орієнтиру для свого класу, усе гаразд. Якщо пропускала слова, плуталася і не змогла відповісти, є над чим попрацювати. Це не вирок, а просто точка, від якої можна рухатися. Як рахувати помилки і чим українські цифри відрізняються від американських таблиць, розказуємо в статті швидкість читання за віком.

Коли хвилюватися, а коли ні

Не привід для паніки: - На початку року дитина читає трохи нижче орієнтиру. Цифри розраховані на кінець семестру, а не на його початок. - Дитина читає повільно, але розуміє прочитане. Це краще, ніж швидко і без розуміння. - Дитина помиляється в довгих і складних словах. Так буває в усіх дітей, навіть у відмінників. Варто придивитися: - Дитина читає значно нижче орієнтиру. Наприклад, 20 слів за хвилину в 3 класі, коли орієнтир для цього класу - 65–70 слів наприкінці першого семестру і 75–80 наприкінці року. - Дитина постійно вгадує слова за першими буквами, замість того щоб прочитати їх по складах. - Після читання не може переказати, про що був текст. - Дитина уникає читання і знаходить будь-які причини, щоб не сідати з книжкою. Якщо помічаєте дві-три з цих ознак, поговоріть з учителем. Часто допомагає просто щоденне читання вголос, і репетитор одразу не потрібен. Якщо ж труднощі тримаються попри регулярні заняття, варто показати дитину логопедові. Про можливі причини - у статті ознаки дислексії у дітей.

Що справді допомагає, якщо дитина відстає

Американська Національна комісія з читання (National Reading Panel) у великому огляді досліджень 2000 року дійшла висновку, що темп і вільне читання найкраще розвиває повторне читання вголос під супроводом: дитина регулярно читає вголос, а хтось слухає і м'яко поправляє, коли вона помиляється. Ці дослідження проводили з американськими школярами, які читають англійською. Слухати не обов'язково має репетитор. Можете ви, старший брат чи сестра, бабуся. Може й додаток, який чує дитину. Ми зробили Readigo саме для цього, бо в багатьох батьків просто немає пів години щовечора, щоб сидіти поруч. Readigo слухає, як дитина читає вголос, оцінює кожне речення за точністю, плавністю, темпом і чіткістю і позначає слова, на яких вона спіткнулася. Головне - регулярність: 10–15 хвилин щодня дають більше, ніж година раз на тиждень. І наостанок. Цифри - орієнтир, а не вирок. Дитина - не «35 слів за хвилину», а людина, яка вчиться. Швидкість прийде з практикою, якщо не загубити розуміння і не відбити бажання читати.